Подих величезними об'ємами рве блакитні легені. Життя перетворилось в імпульс, й замінило моє серце. Тепер життя в мені. Мені в життя.

Наче людина без шкіри,
ти відчуваєш весь імпульс життя
усіма незахищеними частинами тіла.

Останнім часом навчився відпускати минуле. Перестав думати за неприємні речі в минулому, чи що. Якщо трапилось, то трапилось, навіщо шкодувати, краще потішитись, що воно було. Почав жити теперішнім, навіть в майбутнє не заглядаю так часто, як колись. І мені це ТАК подобається.

А ще я втрачаю егоїзм у відносинах. Так! В мене виходить! Завдяки цьому я гарно ладнаю практично з усіма. І взагалі лейтлі інколи плутаєш, де реальність, а де сон. Це так круто :)
Я хочу нової музики. Качаю торенти, усілякі збірники. Так приємно кожного разу відкривати для себе щось нове.
А ще життя таке непередбачуване, що взагалі. Ніколи не знаєш, що станеться завтра. І це так круто :)

Радість наповнює кожну клітину мого життя. Любов заключається в тому, щоб бачити радість навкруги, у всьому, від маленького листочка до людини.

так ніжна...

And one more from Interpol. That kicks asses.

Чорт, як мені подобається ця пісня. Хочу послухати Інтерпол в лів.

Класний настрій. Де сон, а де реальність.

Хочу домашнього затишку, домашнього тепла, теплих посмішок, хочу інтернету!, смачної їжі, хочу її рук, слів, хочу відчувати осінь, жити кожен день як останній, кохати не оглядаючись, хочу схопитись і шептати на все горло.

Привіт, Бодя!

Я атвічьаю, ти реальний мужик! Ти-босс! А реальні пацани слухають шансон, чіпляют баб, і носять блискучі куртки з пушком за 500 грн.

Люблю, Тьома.

Sometimes good things fall apart, so better things can fall together.

Я почуваюсь тупо як справжній студент))

Коли дивишся скрізь холодне вікно, видно, як високі дерева вмиваються, гойдаються, рвуться, голе гілля ходить туди-сюди, струшуючи терпкі сльози вранішнього дощу.
Коли йде дощ.

Ранок зустрічає вологим повітрям, і темно-сірими хмарами, які створили холодне небо. По-осінньому жовті листочки втопились в сумних калюжах брудних тротуарів. Ледве теплий вітер раз від разу зривається, наче хоче закрутити весь світ у шалену зимову завірюху.
Люди шукають теплі шарфи, й наче ведмеді, кутають холодні шиї.

Ранок сірий, похмурий. Туман поповз всюди.. Знайшов пару ін лав. Вони тримаються міцно за руки, ділять одне тепло на двох. Вони обіймаються.
Сонце світить в спину осінніх широких хмар. Але все одно тепло на серці. Не видно, але так тепло.

Вчора зранку, сидячи у вагоні метро, на мене щось нашло. Я ледь не заплакав. Від щастя. Кожна річ, на яку я дивився, кожне людське обличчя з їх глибокими очими-все це здавалось найпрекраснішими речами у світі. Любов просто замінила кисень і нею дихав кожен живий.

Це все не просто так.

Сьогодні день перекладача. А я ж на перекладача вчусь) Були на лекції двох найкращих перекладачів України(серед них синхроніст)та і взагалі крутих дядьків. Максимов був, здається. Думаєте я набухався, да? Ні) чувак по кімнаті убився в жопу.
Не можу діждатись п'ятниці(!) і вихідних! А!

Ось так завжди, очікуєш найгіршого, а все виходить так круто. Ех)

Читаю книгу Екхарта Толле The power of now. Ахуєнна книжка. Аrsеnіquа думає по цій книжці) читай

Цієї ночі я ще ніколи так широко не відкривав очі, я ще ніколи так щиро не посміхався, я ще ніколи не отримував таку дозу героїну щастя за один раз. Мене штирить, плющить, вставляє. Думки такі білі, зупинились. ммммм ні ні, такого ще не було

Осінь наступає холодними днями. Осінь наступає помітними кроками. Осінь палить літню сигарету, листям кидаючи як попіл на землю.
Жовтими стають понеділок й решта. В парку фотографують зенітами люди. Люди ходять туди і сюди, гріючи ніжні лиця сонцем. Воно падає вниз, щоб зависнути взимку блідим силуетом для білих днів. Дерева мовчать і мовчать. Дощ завис в небі, готовий впасти на голови людям, на брудні машини, на смолені дахи багатоповерхівок, на мовчазливі дерева.
Осінь вже тут. Готова гріти серця людям, що її чекали. Осінь вже тут.

Життя в гуртожитку пішло на повну) всі можливі розваги задіяні)
хух, блін, нарешті п'ятниця. Важкий був тиждень, але динамічний.

Дивно як взагалі все в цьому світі. Все проходить. І радість, і сміх, і сумний настрій, і навіть сильне кохання пройде, якщо його вбити. Все має свій початок, а кінець знайдеться. Сьогодні готовий вмерти за погану думку, а завтра вже все по новому. Хм. Минуле це тільки поняття, це старі наші враження й думки. А ми тут, переживаєм кожний унікальний момент.
Так, кохати не оглядаючись, й ні кроку назад.

Коротко про головне і трохи соплів.
В общазі круто. В універі ще краще. В групі 13 чоловік. 12 дівчат і один я хД. Ще й мене старостою обрали оО. В общазі 340 дєвок і 30 пацанів. Мммда. Багато інгліша, і я цьому радий. Кнлу рокс єеее бейбі.

Не знаю. Нічого не розумію=/ Люди ніколи не цінують на повну чиюсь любов. Не задумуються про справжнє. Ми галасливі, необачні, не помічаємо себе та інших, снуємо у власних лабіринтах шорстких думок. Без найменшої спроби ...[важко описати словами]
вибір, завжди це кончений вибір. Бед/гуд, фак о нот ту фак, забити/вчити і т.д.... Чи потрібно мучати себе чи ні, чи бути заручником своїх думок чи ні, чи кохати чи залишатись байдужим. Бля
ні ні ні а а а все це якось ронг. "...це простуда.твоя хвороба".

Почуваюсь дивно. Моє дитинство залишається позаду, залишається танцювати десь там з вітром, вдома. Ні, мені не страшно. Просто якось незвично. Бо розумію, що тут починається дорога до здійснення всіх моїх мрій і цілей.
Може я неорганізований, незібраний, халатний, легковажний і наївний, але я твердо вірю, що все буде добре і все в мене вийде. Настрій оптимістичний попри усі проблеми які є. Навколо мого серця гріються дорогі мені люди. Їх небагато, і я нікого не відпущу. Я буду любити кожного так сильно, як зможу. Коли віддаєш любов, ти нічого не втрачаєш, вона не розходуєтся, як бензин. Вона безмірна і безкорисна.

Питання мови вже заїжджене і заялозене як кухонна ганчірка. Але я скажу кілька слів.
Я був щиро здивований, коли дізнався, що деякі мої друзі, які розмовляють зазвичай російською, в інтернеті переписуються українською. Вау. Але також, на жаль, багато з тих, хто розмовляє українською в побуті, в інтернеті починають гнати рашн. Не знаю, навіть, чому. Чув, типу, російська це мова "еліти". Та це булшіт собачий.
Ну ще це залежить від регіону. Я очікую, що в східній Україні буде всюди російська, і в інтернеті в тому числі. Але інколи це виходить навпаки. Кілька моїх друзів звідти пишуть мені тільки українською, при чому дуже грамотно:) І мені це страх як подобається.

Я люблю українську мову. Люблю, коли люди розмовляють українською, а особливо - дівчата. Просто люблю.

Похоть — это горячее, это лихорадочное состояние, чуть ли не безумие. Похоти противоположна ненависть — она холодна, предельно холодна. Одно — лихорадочное, жаркое, другое — мертвенно холодное, и ум качается между тем и другим. Ты можешь любить человека, и ты можешь ненавидеть того же самого человека. Вот почему друзья превращаются во врагов и враги становятся друзьями; между теми и другими нет особой разницы.

( moar )

Пум-пурум-пурум-пурум-пум-пум-пум. Пум-пурум-пурум-пурум-пум-пум-пум.
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла
Тілі-тілі-тралі-валі. Тілі-тілі-тралі-валі.
Бумц.

І цей. Ви помітили, останнім часом я став якийсь непозитивний, дивний, і взагалі хз який. Ну тобто видаляйтесь, друзі, видаляйтесь, якщо що. Бо всеодно з 361 френда я читаю лише десь двадцять, які є в окремій групі favorite.

ах ах ах моя Емочка! Емочка Вотсон!! я тя лафффффффффф